Від схем резервування - до резервів економії

Бажаючи підвищити рівень відмовостійкості дата-центрів, проектні організації та замовники вдаються до різноманітних схем резервування. Але при цьому, як правило, не враховують, що резервування пов'язане з збільшенням капітальних та операційних витрат на інфраструктуру та може знизити ефективність дата-центру в майбутньому. Як знайти розумний компроміс між рівнем резервування та ефективністю?

Нав'язані стереотипи

Фахівцям компанії «Планета Клімату» нерідко доводиться стикатися з невиправданим прагненням замовника до надмірності, коли ресурси закладаються з великим запасом. Пояснити це можна тим, що замовники не дуже добре розуміють свої реальні потреби, а також недобросовісністю закупника (замовника, проектувальника, системного інтегратора, керуючої компанії) або недостатньої його кваліфікації. Адже правильний розрахунок може сприяти серйозній економії коштів при закупівлі обладнання і різко підвищити ефективність операційних витрат.

Зараз на ринку дуже популярні різні стандарти і рекомендації з побудови дата центрів, що визначають градацію рівнів надійності інженерної інфраструктури ЦОД. Багато замовників, не сильно замислюючись над вимогами стандарту і не враховуючи всіх наслідків, з ходу вирішують, що їм необхідний, скажімо, рівень надійності Tier III. А що за цим ховається? І як це співвідноситься з завданнями?

Найчастіше замовники вибирають високу планку за принципом «нам трохи простіше, ніж саме надійне», не замислюючись, чи потрібен такий рівень резервування. Нам як системному интергатору вигідно продавати більше, ми на цьому заробляємо. Але ми зацікавлені в довгостроковому співробітництві і не хочемо вводити замовника в оману.

Якщо проектом передбачається установка ДБЖ, то варто враховувати, що в певному діапазоні при низької завантаженості у цих систем різко падає ККД - таке трапляється на початковому етапі розгортання серверної. Ще актуальніше це буває відносно складних систем, коли потрібен високий рівень резервування (наприклад, в банківських або комерційних ЦОДах). Зазвичай на таких об'єктах передбачені два електричних введення, до кожного з яких підключений ДБЖ з низьким коефіцієнтом завантаженості. Скажімо, якщо встановлено два ДБЖ по 100 кВт зі схемою резервування 2N, то одне джерело ніколи не навантажується на повну потужність — як правило, обидві системи ділять навантаження по 50%, відповідно ККД при цьому значно падає.

Насамперед треба прямо поставити питання: чому потрібна заявлена потужність? Які завдання буде вирішувати підсистема? Чим мотивований високий рівень резервування систем холодопостачання та енергетики? Завищення потужності обладнання веде до низького ККД всіх систем, а отже, до зростання операційних витрат. А витративши великі гроші з бюджету на закупівлю системи енергетики з високим рівнем резервування, замовник часом вже не має коштів на кондиціонування високої якості, на систему моніторингу, що у свою чергу зменшує термін служби і знижує надійність системи в цілому. Особливо чутливі для бюджету замовника помилки, пов'язані з надмірністю проектування систем холодопостачання та енергетики, компоненти яких коштують чималих грошей.

Випадок з практики. На одному з об'єктів, що проектуються, замовник закладає час автономної роботи ДБЖ 60 хвилин. Це вимагає значних витрат, змушує шукати місце для розміщення батарейних полиць і призводить до збільшення кількості паралельних інженерних систем. Переконати замовника в тому, що це надлишково і що він просто закопує гроші в землю, ніяк не вдається. І це притому, що на об'єкті є два незалежних електричних введення і дизель-генератор. Але компанія-замовник нічого не хоче міняти в проекті, посилаючись на свої внутрішні стандарти.

Звичайно, існують процеси, для реалізації яких вимагається високий рівень надійності та резервування. Але набагато частіше зустрічаються об'єкти, де закладений рівень резервування надмірний. Між тим у компанії «Планета Клімату» є замовники на досить великих об'єктах, у яких практично немає резервування, тому що для їх бізнесу це не принципово.

Гроші на вітер

Ще одна типова проблема - неврахований коефіцієнт попиту, який часто призводить до суттєвого завищення потужності обладнання. Недозавантаження ДБЖ - це завжди викинуті на вітер гроші. Оцінка реального споживання при виборі потужності інженерних систем - одне з головних питань, яке проектувальник повинен поставити замовнику.

Для уточнення коефіцієнта завантаження в функціонуючому ЦОДі корисно провести інвентаризацію, в ході якої часто виявляється, що до 30% обладнання можна вимкнути з розетки або замінити його через непотрібність. Особливо складно точно оцінити рівень завантаження комерційних ЦОД.

Створення надійного і ефективного дата-центру вимагає комплексного підходу, який може бути реалізований лише сукупністю трьох взаємопов'язаних принципів: спільного проектування всіх систем, масштабування ресурсів з урахуванням майбутнього зростання і опрацювання експлуатаційних процесів і регламентів.

Рекомендації

Якщо інфраструктура існує і експлуатується, завжди можна з'ясувати дані про реальне енергоспоживання конкретних стійок і одиниць обладнання, порівняти їх з потужністю, що закладена у проектній документації, та розрахувати, як використовуються ресурси, - це допоможе оцінити майбутню серверну стосовно до ваших завдань.

Щоб уникнути зайвих вкладень, хорошим вибором стане модульне рішення, що дозволяє в процесі роботи нарощувати потужність інженерної інфраструктури по мірі потреби.

На діючих об'єктах дуже важливо правильно оцінити необхідність надлишкових схем, рівень споживання IT та інженерних систем і проектувати його на майбутнє. Тим самим можна знизити потужність, або в рамках колишніх її значень зменшити кількість стійок, заощадивши корисну площу, або на наявній площі розмістити обладнання більш високої потужності. Щоб побачити перспективу, треба поставити замовникові кілька питань. До якої потужності буде рости об'єкт? Які потужності є зараз і яке обладнання на них працює? Як довго без цієї інфраструктури може проіснувати бізнес, не зазнаючи серйозних втрат? Який бюджет? Власне, з останнього питання і потрібно починати розмову, тому що побудувати дві інфраструктури всередині одного ЦОД - це подвійна ціна.

Увага до якості

Якщо є впевненість у високій якості компонентів, що використовуються, то вимоги до резервування можуть бути знижені.

Високого рівня надійності в цілому можна досягти також, якщо ретельно стежити за процесами, спостерігаючи за роботою всіх компонентів інженерної інфраструктури, в тому числі у віддаленому режимі. На об'єктах, де ведеться постійний моніторинг і є чергова зміна, як правило, можна обійтися без надлишкового резервування і наднадійних систем — вони там просто не потрібні. На жаль, іноді ми стикаємося з тим, що навіть при наявності системи моніторингу нею ніхто не користується.

І ще дуже важливо, щоб техобслуговування проводив кваліфікований технічний персонал   люди, які пройшли навчання, перевірку знань і мають відповідний допуск.

Відсутність у замовника реального уявлення про сервісні можливості виробника і системного інтегратора - ще одна проблема. Якщо у постачальника немає в доступній близькості запчастин до обладнання, то жодні схеми резервування і високі характеристики системи не врятують в аварійній ситуації. Тому слід звертатися виключно до системних інтеграторах, які мають офіційний статус від виробників обладнання.

Власне, все точно так само, як в хорошому автомобілі. Ви коли-небудь бачили, щоб господар дорогого спорткара нехтував технічним облуговування?

За більш детальною інформацією звертайтесь до спеціалістів компанії «Планета Клімату».

Правила використання матеріалів сайту