Акустичний комфорт: як зробити механічну вентиляцію малошумною

Якщо вентиляція вже змонтована, радикально поліпшити її акустичні характеристики, швидше за все, не вийде. Дешевше встановити нову, малошумну вентиляційну систему. Проект малошумної вентиляції повинен розробляти досвідчений проектувальник, до встановлення обладнання слід допускати лише кваліфікованих монтажників. Так і замовнику краще не сидіти склавши руки і зі свого боку критично оцінювати як закладається в проект обладнання і технічні рішення, так і основні етапи монтажних і пусконалагоджувальних робіт. У цьому матеріалі наведено кілька корисних практичних порад на допомогу замовникам малошумних систем вентиляції квартир і котеджів.

Вибираємо малошумний вентилятор

Персональну відповідальність за підбір вентилятора для малошумної системи вентиляції, як правило, несе проектувальник, що знає нормативну базу та ринок вентиляційної техніки. Дуже багато залежить від досвіду фахівця. Проте помилятися може і він, адже заявлені виробниками реальні шумові характеристики вентиляторів, що продаються на українському ринку, часто один одному не відповідають!

Наприклад, в проект може бути закладено не оригінал, а копія вентилятора відомого вентиляційного заводу. Виготовляють такі підробки, як правило, без проведення науково-дослідної роботи, повністю або частково копіюючи прототип. При цьому в каталогах і рекламних матеріалах, що супроводжують нову техніку, заявляються характеристики оригінальних моделей, про досягнення яких при фактичній якості виконання підробок не може бути й мови. Зазвичай копії виявляють себе одразу після запуску вентиляційної системи. Шум від їхньої роботи може бути чутний навіть у сусідній квартирі. Однак висунути претензії до проектувальника на цьому етапі буде важко: обладнання за формальними ознаками підібрано правильно. Тому потенційно проблемний вентилятор необхідно виявити до його покупки. «Кандидата» треба уважно оглянути, послухати, як він працює, або, якщо візуальний контакт неможливий, уточнити всі необхідні нюанси у технічного спеціаліста. Зовнішній вигляд придбаного вентилятора часто виявляється бездоганним, але елементи його конструкції та вузли, що впливають на акустичні характеристики, можуть бути спрощені або видозмінені в цілях економії. Виявити ці невідповідності не складе особливої праці.

Так, в електродвигуні побутового малошумного вентилятора повинні бути встановлені шарикопідшипники, а не фторопластові втулки ковзання. Крім того, підшипниковий вузол потребує механічного захисту від пилу, вологи, абразивних частинок, адже підшипники побутових вентиляторів не чистять і не змащують протягом усього терміну служби. Вентилятор у такій компоновці буде захищений від передчасного вироблення ресурсу і пов'язаного з ції подією різкого погіршення шумових характеристик.

Якщо електродвигун вентилятора жорстко приєднаний до його корпусу, для малошумної вентиляції такий вентилятор, швидше за все, не підійде, так як його остов під час роботи буде вібрувати в унісон з електродвигуном, передаючи низькочастотний гул в навколишній простір. Електродвигуни малошумних вентиляторів повинні бути з'єднані з корпусними елементами за допомогою гумових віброізоляторів – сайлент-блоків.

Варто відзначити, що не у всіх вентиляторах сайлент-блоки однаково ефективно справляються зі своєю роботою. Наприклад, сайлент-блоки, розроблені компаніями Systemair і Soler&Palau, зроблені з м'якої, еластичної гуми і забезпечують ефективне поглинання вібрацій. Важливо відзначити, що подібна характеристика відповідає далеко не багатьом моделям на конкуруючому ринку.

У процесі огляду можна виявити дефекти на поверхнях вентилятору, що контактують з повітряним потоком, такі як пелюстки облоя і задирки на крильчатці, напливи пластику, виступаючі в область переміщення повітряного потоку нерівні краї гумових ущільнювачів, які під час експлуатації вентилятора стануть джерелами додаткового аеродинамічного шуму. Наявність таких дефектів - вагома причина для відмови від покупки вентилятора.

Непрямими ознаками відповідності заявлених виробником вентилятора шумових характеристик реальним є країна походження і ціна вентилятора.

Так, при зрівнянні двох зовні схожих вентиляторів, перший з яких спроектований і виготовлений в Європі, на підприємстві з багаторічним досвідом роботи, скажімо на шведському заводі вже згаданого бренду Systemair, а другий скопійований з першого в Китаї або Московії, рівень їх корпусного шуму (що йде від корпусу в навколишнє середовище) може відрізнятися більш ніж на 15 дБ. Неважко здогадатися, який з вентиляторів виявиться більш гучним.

На жаль, чудес не буває: при створенні якісних малошумних вентиляторів використовується праця висококваліфікованих спеціалістів – інженерів-дослідників, акустиків, технологів. Необхідно сучасне обладнання та відповідна елементна база. Все це неминуче позначається на ціні. Тому від покупки малошумного вентилятора, ціна якого помітно нижче середньоринкової, краще відмовитися. Інвестиції в хороший вентилятор – це інвестиції у власний спокій та здоров'я своєї родини, бо вони цілком виправдані.

Про місце та спосіб монтажу вентилятора

Після критичної оцінки закладеного в проект вентилятора логічно перевірити, чи правильно проектувальник вибрав місце для його установки. У випадку з накладними моделями вибір невеликий: їх монтують на випуски супутникових повітроводів загальнобудинкових вентиляційних каналів (збірних шахт), отворах у стінах і т. д. Інша справа – вентилятори канальні. Відповідних місць для їх монтажу в сучасному житлі предостатньо.

Головне, щоб канальний вентилятор був розташований як можна далі від спальні, кабінету і інших приміщень, рівень шуму для яких найбільш критичний. Йому не місце в кутових зонах кімнат, особливо в панельних будинках і будівлях з монолітного бетону. При такому варіанті розміщення шум від корпусу працюючого вентилятора, відбиваючись від трьох поверхонь (стеля і дві стіни), зростає приблизно на 9 дБ відносно показань, що змірювалися у вільному просторі.

Для зменшення вібраційного впливу, що передається від корпусу канального вентилятора на опору (стіни, стеля), бажано ставити його на гумові або пружинні віброізолятори. Для вібраційної розв'язки вентилятора і мережі жорстких повітроводів застосовують гнучкі вставки з гуми, прогумованого брезенту або склотканини. Необхідність цих заходів повинна бути обґрунтована на етапі проектування.

Правила побудови малошумної вентиляційної мережі

В малошумній системі вентиляції мережа повітропроводів повинна бути «тихохідної» та мати мінімальний аеродинамічний опір, тому для її побудови виправдано використовувати повітроводи з збільшеною площею перетину, обтічні фасонні елементи і клапани, повітря через які рухається з мінімальною швидкістю. Якщо проектувальник буде змушений вбудовувати повітроводи в тісний простір, що відведений для їх прокладки архітектором або дизайнером, створити малошумну систему вентиляції буде практично нереально.

Щоб шум від вентилятора не поширювався по повітроводам, на шляхах у нього повинні бути встановлені канальні шумоглушники. Їх в обов'язковому порядку монтують до і після вентилятора. Для захисту від ефекту crosstalking («перехресна розмова»), коли звук від бесіди через вентиляційну мережу проникає з одного приміщення в інше, в результаті чого втрачається конфіденційність переговорів, канальні шумоглушники необхідно встановлювати за кожним повітрозабірним і повітророзподільним пристроєм.

Дуже хороші результати з точки зору захисту кімнат від шумів з вентиляційної мережі дає покриття внутрішніх поверхонь вентиляційних каналів (в даному випадку мова йде про квадратні і прямокутні в перетині повітроводах з оцинкованої сталі) листовим звукопоглинаючим матеріалом товщиною 25 мм і щільністю приблизно 30–32 кг/м3, що контактують з повітряним потоком, поверхня якого покрита спеціальною захисною плівкою.

Можлива альтернатива – створення вентиляційної мережі з гнучких звукоізоляційних повітроводів-шумоглушників. Проте будувати з повітропроводів-шумоглушників розгалужені вентиляційні мережі часто недоцільно. Справа в тому, що втрати тиску в них набагато вище, ніж в гладких повітроводах з оцинкованої сталі такого ж перетину. Внаслідок цього проектувальник змушений підбирати вентилятор на підвищений тиск, що неминуче веде до збільшення його енергоспоживання і рівня шуму, або ж робити вентиляційну систему дуже громіздкою.

Контрольні операції і вимірювання

Монтажники систем вентиляції, що мають всі необхідні документи для проведення монтажних і пусконалагоджувальних робіт, не завжди вміють користуватися проектною документацією. Система вентиляції у подібних ділків може вийти зовсім не малошумною, а часом і зовсім непрацездатною. Але притягти їх до відповідальності буде непросто. Тому за роботою монтажників потрібно уважно стежити і не дозволяти їм займатися творчістю на об'єкті замовника.

Після того як система встановлена і закінчені основні операції по її налагодженню, замовник повинен послухати, як його вентиляція працює на різних режимах, чи немає сторонніх звуків, скреготу і т. д. Зробити це краще всього у вечірній час доби або рано вранці, коли сторонніх шумів в приміщенні практично немає. Переконайтеся на вимкненій вентиляційній системі, що вентилятор і інші елементи міцно закріплені в проектному положенні (інакше через деякий час мережа почне деренчати). Для перевірки буває досить вручну прикласти до них у різних площинах розумне навантаження. Можна також злегка постукати по металевим повітроводам, щоб «відчути їх обертони».

Прямокутні сталеві димарі (особливо магістральні дільниці) повинні закріплюватися на перекриттях з використанням L- і Z-профілів з віброгасильними гумовими втулками і підвісів на забивних металевих анкерах. Для кріплення до підвісів жорстких повітропроводів круглого перетину рекомендується використовувати хомути з прокладками із гуми.

Рекомендовані швидкості повітря в повітроводах і решітках, м/с

Дуже погано, якщо важкі металеві повітроводи прикріпили до стелі тільки перфолентой. З часом така мережа разболтается, рівень шуму в приміщенні підвищиться. А ось гнучкі повітроводи допускається фіксувати в проектному положенні за допомогою перфострічки. Але при цьому їх не можна расплющівать і пережимати щоб уникнути появи шуму і істотного зниження ефективності вентиляційної системи.

На стиках вентиляційних каналів між собою і з мережевим обладнанням не повинно бути щілин – це забезпечить нерозповсюдження шуму вентиляційних каналів в навколишній простір. Наявність щілин на стиках можна виявити за допомогою тонких смужок паперу, які необхідно наближати до стиків на працюючій вентиляційній системі, спостерігаючи за відхиленням смужок від вихідного положення.

Нарешті, швидкість повітря у вентиляційних каналах, повітрозабірних і повітророзподільних пристроях обов'язково повинна відповідати проектним значенням, інакше рівень шуму у вентиляційній системі може істотно підвищитися. Для вимірювання швидкості у монтажників повинен бути спеціальний прилад – крильчатий анемометр або диференціальний манометр. Для доступу в вентиляційні канали повинні бути передбачені спеціальні лючки.

Якщо врахувати нюанси, що наведені в цій статті, можна уникнути багатьох помилок на шляху вибору і реалізації системи вентиляції, яка принесе в дім тільки чисте свіже повітря але і залишиться при цьому непомітною для оточуючих. Адже відсутність додаткових шумових подразників благотворно впливає на якість життя і самопочуття людини. За додатковими консультаціями звертайтеся в офіси компанії «Планета Клімату».

У статті використані фотографії з об'єктів, на яких системи малошумної вентиляції проектувалися і монтувалися компанією «Планета Клімату».

Правила використання матеріалів сайту